Санніков Яків Федорович
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (травень 2020) |
Санніков Яків Федорович | |
---|---|
рос. Санников, Яков Фёдорович | |
Народився | 6 серпня 1844 Усть-Янськ[ru], Російська імперія |
Помер | 10 січня 1908 (63 роки) с. Козачий[ru], Якутія, Російська імперія |
Поховання | Булунське кладовище[ru] |
Громадянство | Російська імперія |
Національність | Якутець |
Діяльність | Купець, меценат |
У шлюбі з | Анастасія Расторгуєва |
Діти | Син і дві доньки |
Санніков Яків Федорович (рос. Санников, Яков Фёдорович 6 серпня 1844 — 10 січня 1908) — якутський купець II Гільдії, меценат, який зберіг традиції своїх предків та допомагав експедиціям Олександра Бунге[ru], Едуарда Толля[ru], Фрітьофа Нансена, онук промисловця Якова Саннікова-старшого[ru], потомствений почесний інородець.
Яків Санніков-молодший народився 6 серпня 1844 року (за но вим стилем) в Усть-Янські[ru]. Володів торговою фірмою, що мала філії в Якутську і Булуні[ru]. У заново відбудованому і частково відреставрованому районі Якутська-історичному центрі міста під назвою «Кружало», на місці старого двоповерхового будинку купця, стоїть його копія.
Мав одного сина і двох дочок. Дружина Анастасія Расторгуєва-дочка відомого вілюйського купця Миколи Расторгуєва. Молодша дочка Ірина Яківна народилася в селі Козачому. Стала дружиною якутського купця з Західно-Хангаласького улусу І. Т. Павлова. Їх старша дочка (внучка купця Санникова) Крилова Тетяна Іванівна — відомий фтизіатр, перша з якутських жінок доктор медичних наук, співзасновниця вищої медичної освіти в Якутії.
Яків Санніков помер у 1908 році, в селі Козачому. Похований на старому Булунському кладовищі.
[1] (рос.)
- От пос. Сиктях до Быкова мыса Путеводитель
- Состоялся первый бал меценатов и попечителей, Журнал «Илин», февраль, 2006
- Вилюйск — кусочек старины[недоступне посилання з Ноябрь 2018], газета «Якутия» рос.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- ↑ Посёлок Булун основан жителями Жиганска, бежавшими на север в 1805 году, по-видимому, от эпидемии оспы. Благоприятное местоположение (в центре наиболее удобных для ловли рыбы песков) дало селению быстрый рост. Немало способствовало росту Булуна и то обстоятельство, что он лежал на перекрестке торговых дорог: с одной стороны на Оленёк, Анабар и Хатангу, с другой стороны на Яну и Индигирку. Весь этот громадный район побережья Ледовитого океана снабжался товарами булунских купцов.